Дослідження рекреаційного потенціалу лісових екосистем Карпатського регіону

Abstract

Дзюбак Ярослав Петрович, магістерська робота на тему : «Дослідження рекреаційного потенціалу лісових екосистем Карпатського регіону» 101 – Екoлoгія; Івaнo-Фрaнківський нaціoнaльний теxнічний університет нaфти і гaзу; Фaкультет прирoдничиx нaук; кaфедрa екoлoгії; м. Івaнo-Фрaнківськ; 2025р. Лісові екосистеми Українських Карпат відіграють ключову роль у підтриманні біорізноманіття та є осередками збереження значної кількості рідкісних і зникаючих видів флори й фауни. Просторова мозаїчність і різноманітність лісового покриву регіону сприяють формуванню специфічних гірських біоценозів. Водночас багаторічне інтенсивне використання гірських лісів зумовило низку негативних процесів, серед яких скорочення видового різноманіття, розчленування природних деревостанів, активізація ерозії ґрунтів і підвищення чутливості лісових екосистем до антропогенних та природних чинників. Заповідання цінних гірських територій шляхом створення заповідників, національних природних парків і заказників є ефективним механізмом їх охорони, а також створює умови для вивчення природних закономірностей формування та розвитку лісів. Окрім цього, заповідні території сприяють розширенню рекреаційного використання, проте рівень стійкості різних лісових екосистем до зовнішнього впливу залишається неоднаковим. У межах дослідження здійснено узагальнення наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених оцінюванню захисних функцій гірських лісів Карпат, особливостям формування природних деревостанів і просторово-часовій динаміці лісового покриву. Проаналізовано також український і міжнародний досвід організації туристичної діяльності з урахуванням потенційних наслідків надмірного рекреаційного навантаження на лісові екосистеми. У результаті досліджень визначено специфіку розвитку кореневих систем ялини європейської в умовах активного рекреаційного використання територій. Встановлено, що поряд із взаємозв’язками між природними чинниками та ступенем заселення корінням ґрунтового профілю, суттєву роль відіграють орографічні особливості місцевості, а також структура деревостану. Аналіз вертикального розподілу кореневих систем показав, що основна маса коріння зосереджена у верхньому шарі ґрунту потужністю до 40 см. Хоча провідне коріння характеризується більшими показниками маси та об’єму, саме фізіологічно активна фракція має більшу сумарну площу поверхні, що контактує з ґрунтовим середовищем. Твердість ґрунтів у гірських умовах відзначається значною просторовою мінливістю. У ґрунтових горизонтах із показниками твердості понад 20 кг·см² зафіксовано мінімальні обсяги як фізіологічно активного, так і провідного коріння. Починаючи з глибини близько 20 см, у менш порушених рекреацією ділянках спостерігається зростання твердості ґрунту, що зумовлює зменшення корененаселеності у глибших шарах. У ялинниках Карпатського національного природного парку проведено аналіз просторового розподілу, структури та фракційного складу лісової підстилки. Отримані результати свідчать про статистично значущі відмінності в обсягах накопиченої підстилки між ділянками, що прилягають до туристичних маршрутів і зазнають рекреаційного навантаження, та віддаленими від них територіями. За умов значної деградації туристичних стежок відвідувачі часто використовують прилеглі узбіччя як обхідні шляхи, що негативно впливає на надґрунтовий рослинний покрив і процеси накопичення підстилки. Найменші її запаси характерні для насаджень, розташованих безпосередньо вздовж маршрутів. Окрім антропогенного впливу, встановлено залежність між товщиною лісової підстилки та висотним положенням території над рівнем моря. Водночас аналіз фракційного складу підстилки не виявив суттєвого впливу домішки бука лісового (до 20 % у складі деревостану) на її структурний розподіл. Також оцінено сучасний стан хвойних насаджень Українських Карпат. На основі матеріалів державного обліку лісів і результатів модельних розрахунків із використанням експериментальної бази даних визначено параметри біотичної продуктивності. Встановлено загальні тенденції щодо обсягів фітомаси хвойних деревних насаджень (172,2 млн т), їх чистої первинної продукції (8,32 млн т) та кількості депонованого вуглецю (85,7 млн т).