Посилення взаємодії в системі публічного управління

Abstract

У роботі досліджено теоретичні, інституційно-правові та організаційні засади посилення взаємодії в системі публічного управління України в умовах війни, відбудови та європейської інтеграції. У першому розділі конкретизовано понятійно-категоріальний апарат дослідження взаємодії; здійснено критичний аналіз ієрархічної, ринково-орієнтованої, мережевої та колаборативної моделей, а також системи принципів, на яких ґрунтується якісна взаємодія суб’єктів публічного управління. У другому розділі проаналізовано нормативно-правове забезпечення взаємодії органів публічної влади, розкрито інституційну архітектуру системи публічного управління України, ідентифіковано ключових акторів та охарактеризовано організаційні механізми координації й комунікації між різними рівнями та секторами. У третьому розділі узагальнено інструменти та кращі зарубіжні практики посилення взаємодії, зокрема цифрові платформи е-демократії, поліцентричні координаційні формати; розроблено концептуальні підходи та практичні рекомендації щодо впровадження гібридної моделі врядування й модернізації механізмів взаємодії в Україні.