Виділення меж земельних ділянок за даними аерофотозйомки з безпілотних літальних апаратів з використанням ГІС (на прикладі території с. Хмелева)

Abstract

Магістерська робота зосереджена на вивченні потенціалу використання геоінформаційних систем (ГІС) для автоматизованого окреслення кордонів земельних наділів, ґрунтуючись на даних аерофотозйомки, здійсненої за допомогою безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Ключова мета цього дослідження полягає у створенні та практичному тестуванні ГІС-методології для ідентифікації меж ділянок землі на базі аерофотоматеріалів, отриманих від безпілотників, із кінцевою метою покращення точності, прискорення та забезпечення автоматизації процедур кадастрового картографування. В рамках роботи здійснено глибокий аналіз сучасних підходів до опрацювання візуальних даних, методів перетворення контурів у векторний формат, а також інструментарію геопросторового аналізу, які спільно гарантують високий рівень точності при встановленні меж ділянок у межах кадастрових зон. Предмет дослідження — це процедура ідентифікації та графічного представлення кордонів земельних наділів в офіційній державній системі земельного кадастру, з використанням можливостей геоінформаційних систем та даних, отриманих завдяки дистанційному зондуванню Землі. Акцент зроблено на створенні спеціалізованої ГІС-методології. Вона передбачає інтеграцію фотограмметричних результатів і геодезичних вимірювань задля побудови детальної цифрової моделі рельєфу та її подальшого ефективного застосування у процесах ведення кадастрової документації. Об'єктом цього дослідження слугують методики, алгоритмічні підходи та інструментальні засоби, які застосовуються в ГІС-середовищі для обробки аерофотоматеріалів, отриманих з безпілотних літальних апаратів (БПЛА), з метою автоматизованого визначення та подальшої векторизації контурів і меж земельних ділянок. Здобуті висновки чітко засвідчують переваги інтеграції БПЛА та ГІС-технологій, демонструючи їхню високу ефективність у процесі актуалізації даних державних кадастрів, значному зниженні часових та ресурсних витрат на виконання польових геодезичних робіт, а також у підвищенні загальної точності координат для ключових точок межування. Опрацьований підхід придатний для використання установами, що займаються обліком земельних ресурсів, підприємствами, які спеціалізуються на землеустрої, а також у процесі розробки містобудівної документації.