Забезпечення правового регулювання соціального обслуговування осіб з інвалідністю в Україні

Abstract

У роботі обґрунтовано визначення інвалідності як основи для соціального обслуговування, що полягає у стійкій втраті здоров'я людини, яка обмежує її життєдіяльність, робить неможливим виконання звичних для людини дій і створює необхідність мінімізації наслідків важких життєвих обставин, а також інтеграції такої особи у суспільство. Визначено поняття важких життєвих обставин як таких, що призвели до обмежень у життєдіяльності людини, які вона не може подолати самостійно. Доведено, що такі обставини є результатом соціального ризику, який є підставою для надання соціальних послуг. Досліджено право осіб з інвалідністю на отримання соціальних послуг, що передбачає можливість доступу до комплексу таких послуг у разі виникнення соціального ризику, відповідно до законодавства або договору, для зменшення негативних наслідків ризику і соціальної інтеграції.