Філософія, екологічна етика та сталий розвиток

Abstract

В даній статті розглянуто роль, місце та значення на сучасному етапі розвитку людства одного з основних розділів філософії – екологічної етики, науки яка вивчає моральний аспект ставлення людини (суспільства, людства) до природи. Показано, що на початку 70 років минулого століття у зв’язку з наростанням соціальної несправедливості (нерівномірним розподілом прибутків та ростом бідності в країнах, які розвиваються), а також деградацією довкілля, що негативно вплинуло на здоров’я людей, в передових умах людства виникла потреба розробити принципово нову стратегію розвитку людства – розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Для означення цієї стратегії було введено поняття «сталий розвиток». Метою статті є показати, що реалізація стратегії сталого розвитку- основної парадигми розвитку суспільства в 21 столітті неможливе без формування у людей нової філософії мислення та дій, що є одним із завдань екологічної етики.

The article elaborates the issues of the role, place and significance at the present stage of human development considering one of the main sections of philosophy - environmental ethics, a science that studies the moral aspect of the relationship of a person (society, humanity) to nature. It is shown that in the early 1970s due to the growth of social injustice (unequal distribution of income and the growth of poverty in developing countries), as well as environmental degradation, which negatively affected human health, in the advanced minds of humanity there arose the need to develop a fundamentally new strategy of humanity development – the development of society should take place inevitably with nature preservation. To define this strategy, the concept of "sustainable development" was introduced.